Великий тлумачний словник сучасної мови

минулий

мину́лий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до минути 3).

2》 у знач. прикм. Який минув, пройшов.

|| Пов'язаний з часом, відтинком часу, який вже минув.

|| Який жив раніше, колись.

|| Який передував теперішньому; попередній.

Минулий час — дієслівна категорія, що означає дію, яка відбувалася до моменту висловлювання.

3》 у знач. ім. минуле, -лого, с. Час, який минув, сплив, відійшов.

|| чиє. Події колишнього життя певної країни, народу, особи. Відходити в минуле. У минулому.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. минулий — (який був колись) колишній, перебутий.  Словник синонімів Полюги
  2. минулий — мину́лий прикметник  Орфографічний словник української мови
  3. минулий — Колишній, давній, п. вчорашній, с. давноминулий, давнєколишній; (факт) пережитий, (щойно збутий) попередній; (матч) останній; п. ф. МИНУЛЕ, МИНУВШИНА.  Словник синонімів Караванського
  4. минулий — див. колишній; стародавній  Словник синонімів Вусика
  5. минулий — [миенулией] м. (на) -лому /-л'ім, мн. -л'і  Орфоепічний словник української мови
  6. минулий — МИНУ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до мину́ти 3. Проценко щось замолов про давнє, таке хороше та так швидко минуле (Панас Мирний); Не зразу кинулись назустріч, таким неподібним було все на ту давно минулу дійсність (О.  Словник української мови у 20 томах
  7. минулий — відійти́ / відхо́дити в мину́ле (в істо́рію). Безповоротно минути, пройти, зникнути. “Ой там збиралась бідна голота До корчми гулять...” Співав тоді оцієї молодий парубок-наймит, і в минуле одійшли ті прокляті роки (О. Донченко); // Забутися.  Фразеологічний словник української мови
  8. минулий — ДАВНИНА́ (давноминулі часи), СТАРОВИНА́, ДАВНОМИНУ́ЛЕ, ДА́ВНЄ, СТАРОЖИ́ТНІСТЬ, ДА́ВНІСТЬ, СТАРОДЕ́ННЯ поет., ДІДІ́ВЩИНА заст., СТАРОСВІ́ТЩИНА заст.; СИВИНА́ поет., СИВИЗНА́ поет. (перев. із сл.  Словник синонімів української мови
  9. минулий — Мину́лий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. минулий — МИНУ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до мину́ти 3. Проценко щось замолов про давнє, таке хороше та так швидко минуле (Мирний, III, 1954, 296); Не зразу кинулись назустріч, таким неподібним було все на ту давно минулу дійсність (Довж.  Словник української мови в 11 томах
  11. минулий — Минулий, -а, -е Прошедшій, минувшій.  Словник української мови Грінченка