мировий

мирови́й

-а, -е.

1》 Пов'язаний із полюбовним розв'язанням суперечки.

|| у знач. ім. мирова, -вої, ж., розм. Полюбовне вирішення суперечки. Зводити на мирову. Іти на мирову.

2》 У царській Росії та деяких інших державах – пов'язаний з органами, які розглядають дрібні кримінальні й цивільні справи.

|| у знач. ім. мировий, -вого, ч. Те саме, що Мировий суддя.

Мировий суд — нижча ланка судової системи у ряді держав, яка розглядає у спрощеній процедурі дрібні цивільні та кримінальні справи.

Мировий суддя — нижча посадова особа судової системи, що зазвичай призначається центральними органами державної влади і одноособово розглядає справи у мировому суді.

Значення в інших словниках

1. мировий — мирови́й 1 прикметник пов'язаний із полюбовним розв'язанням суперечки мирови́й 2 іменник чоловічого роду, істота суддя  Орфографічний словник української мови
2. мировий — МИРОВИ́Й, а́, е́. 1. Пов'язаний з мирним розв'язанням суперечки; // у знач. ім. мирова́, во́ї, ж., розм. Мирне розв'язання суперечки. І мировую тут зробили [латинці] На тиждень, два або і три (І.  Словник української мови у 20 томах
3. мировий — пи́ти (запива́ти) / ви́пити (запи́ти) мирову́ (зми́рщину). Миритися, уживаючи спиртне з цього приводу. — Зчинилася бійка! .. Крик… ґвалт… Насилу розборонили люди (супротивників), та й ведуть знову в шинок “мирову пити” (Панас Мирний)...  Фразеологічний словник української мови
4. мировий — МИРОВИ́Й, а́, е́. 1. Пов’язаний із полюбовним розв’язанням суперечки; // у знач. ім. мирова́, во́ї, ж., розм. Полюбовне вирішення суперечки. І мировую тут зробили [латинці] На тиждень, два або і три (Котл.  Словник української мови в 11 томах
5. мировий — Мирови́й, -а́, -е́ Мировой. Вже що піп ізв'язав, того ніхто не розв'яже, — хиба мировий розлуку дасть. Г. Барв. 498.  Словник української мови Грінченка