мировий
МИРОВИ́Й, а́, е́.
1. Пов'язаний з мирним розв'язанням суперечки;
// у знач. ім. мирова́, во́ї, ж., розм. Мирне розв'язання суперечки.
І мировую тут зробили [латинці] На тиждень, два або і три (І. Котляревський);
Потім погомоніли [селяни] ще, закурили на мирову та й розійшлися (А. Головко).
2. У дореволюційній Росії – пов'язаний з органами, які розглядають дрібні кримінальні й цивільні справи.
[Храпко:] А ще, може, й на мировий з'їзд прийдеться апеляцію подавати (Панас Мирний);
Робітники нахвалялись на п. Юзефовича мировим судом (В. Самійленко);
// у знач. ім. мирови́й, во́го, ч. Те саме, що Мирови́й суддя́.
[Харитон:] А я оце думаю кинутись до мирового (М. Кропивницький);
– І мировий, кажуть, пан, і він за панами тягне, на панську руч (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)