мишачий

ми́шачий

-а, -е.

1》 Прикм. до миша.

|| Який складається з мишей.

|| Такий, як у миші; який нагадує мишу.

Мишачий горошок — багатолітня трав'яниста рослина родини бобових; різновид вики.

2》 у знач. ім. мишачі, -чих, мн. Найбільша родина ряду гризунів, до якої належать миші та пацюки.

Значення в інших словниках

1. мишачий — ми́шачий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. мишачий — МИ́ШАЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до ми́ша. Коса з мишачий хвостик теліпалась з-під високої дуже шапки з вуглами та з китицями (Г. Квітка-Основ'яненко); Поблід панич, скулився, очі втупив у землю, рад би, бачиться, залізти в мишачу дірку, та ба, годі! (І.  Словник української мови у 20 томах
3. мишачий — ми́шача душа́. Боязка, полохлива людина з дріб’язковою, підлою вдачею. — Великий Докучаєв!.. Мишачі душі з департаментів, скупі й лякливі (М. Рудь). перерива́ти / перери́ти ми́шачі но́ри.  Фразеологічний словник української мови
4. мишачий — Ми́шачий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. мишачий — МИ́ШАЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до ми́ша. Коса з мишачий хвостик теліпалась з-під високої дуже шапки з вуглами та з китицями (Кв.-Осн., II, 1956, 232); Поблід панич, скулився, очі втупив у землю, рад би, бачиться, залізти в мишачу дірку, та ба, годі! (Фр.  Словник української мови в 11 томах
6. мишачий — Мишачий, -а, -е 1) Мышиный. 2) — огонь. Фосфорическій свѣтъ гнилого дерева. Конотоп. у.  Словник української мови Грінченка