мнимий

мни́мий

-а, -е.

1》 Який насправді не існує, не має місця; уявний, гаданий.

2》 Несправжній, удаваний.

Значення в інших словниках

1. мнимий — мни́мий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. мнимий — Мними́й. Уявний, гаданий. За мниму обиду чести жандармів суд засудив несправедливо п. Пігуляка на 5 зр[иньских] кари (Б., 1895, 25, 3); Замісць безпристрасним, чесним і поважним способом, а то: поважною...  Українська літературна мова на Буковині
3. мнимий — Уроєний, уявний, сповидний, вигаданий, гаданий, неправдивий, див. фіктивний, фантазія  Словник чужослів Павло Штепа
4. мнимий — МНИ́МИЙ, а, е. 1. Який насправді не існує, не має місця; уявний, гаданий. При ураженні електричним струмом смерть часто бував лише мнимою (з наук. літ.). 2. Несправжній, удаваний. Мнимий монгол зліз із коня, скинув із себе кожух (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
5. мнимий — МНИ́МИЙ, а, е. Який насправді не існує, не має місця; уявний, гаданий. Отже, річ формально може мати ціну, не маючи вартості. Вираз ціни є тут мнимий.. (Маркс, Капітал, т. І, кн.  Словник української мови в 11 томах