мнимий
Мними́й. Уявний, гаданий. За мниму обиду чести жандармів суд засудив несправедливо п. Пігуляка на 5 зр[иньских] кари (Б., 1895, 25, 3); Замісць безпристрасним, чесним і поважним способом, а то: поважною, отвертою і щирою виміною гадок прояснити всі непорозуміня і підозріня, бавимо ся, мов незрілі діти, докорами, лайками та гадаємо мілкими дотепами побороти своїх мнимих противників (Б., 1895, 36, 1); В часі безпарляментарнім хотів сей австрийский бюрократ [барон Бінерт] пімстити ся на ческих обструкционістах і уладив формальну нагінку на них. Пішли ревізиї, переслуханя, арештованя, викрито мниму противійскову пропаґанду. Чи слушні були сі обвинуваченя, викаже судова розправа (Б., 1909, 53, 1); Се становище росийского правительства підбадьорує також Сербів і робить їм надію, що на случай війни можуть числити на поміч мнимого їх защитника (Б., 1909, 66, 1)
// рос. мнимый — 1) уявний, гаданий, 2) не підтверджений фактами, мнить — вважати, думати.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.