мнимий

Мними́й. Уявний, гаданий. За мниму обиду чести жандармів суд засудив несправедливо п. Пігуляка на 5 зр[иньских] кари (Б., 1895, 25, 3); Замісць безпристрасним, чесним і поважним способом, а то: поважною, отвертою і щирою виміною гадок прояснити всі непорозуміня і підозріня, бавимо ся, мов незрілі діти, докорами, лайками та гадаємо мілкими дотепами побороти своїх мнимих противників (Б., 1895, 36, 1); В часі безпарляментарнім хотів сей австрийский бюрократ [барон Бінерт] пімстити ся на ческих обструкционістах і уладив формальну нагінку на них. Пішли ревізиї, переслуханя, арештованя, викрито мниму противійскову пропаґанду. Чи слушні були сі обвинуваченя, викаже судова розправа (Б., 1909, 53, 1); Се становище росийского правительства підбадьорує також Сербів і робить їм надію, що на случай війни можуть числити на поміч мнимого їх защитника (Б., 1909, 66, 1)

// рос. мнимый — 1) уявний, гаданий, 2) не підтверджений фактами, мнить — вважати, думати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мнимий — мни́мий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. мнимий — -а, -е. 1》 Який насправді не існує, не має місця; уявний, гаданий. 2》 Несправжній, удаваний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мнимий — Уроєний, уявний, сповидний, вигаданий, гаданий, неправдивий, див. фіктивний, фантазія Словник чужослів Павло Штепа
  4. мнимий — МНИ́МИЙ, а, е. 1. Який насправді не існує, не має місця; уявний, гаданий. При ураженні електричним струмом смерть часто бував лише мнимою (з наук. літ.). 2. Несправжній, удаваний. Мнимий монгол зліз із коня, скинув із себе кожух (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  5. мнимий — МНИ́МИЙ, а, е. Який насправді не існує, не має місця; уявний, гаданий. Отже, річ формально може мати ціну, не маючи вартості. Вираз ціни є тут мнимий.. (Маркс, Капітал, т. І, кн. Словник української мови в 11 томах