мнимий
МНИ́МИЙ, а, е. Який насправді не існує, не має місця; уявний, гаданий.
Отже, річ формально може мати ціну, не маючи вартості. Вираз ціни є тут мнимий.. (Маркс, Капітал, т. І, кн. 1, 1952, 106);
При ураженні електричним струмом смерть часто бував лише мнимою (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 143).
2. Несправжній, удаваний.
Мнимий монгол зліз із коня, скинув із себе кожух (Фр., VI, 1951, 91);
Ленін рішуче виступав проти всіх, хто, прикриваючись мнимою революційністю, відкидав кращі завоювання культури минулого (Біогр. Леніна, 1955, 252).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мнимий — мни́мий прикметник Орфографічний словник української мови
- мнимий — Мними́й. Уявний, гаданий. За мниму обиду чести жандармів суд засудив несправедливо п. Пігуляка на 5 зр[иньских] кари (Б., 1895, 25, 3); Замісць безпристрасним, чесним і поважним способом, а то: поважною... Українська літературна мова на Буковині
- мнимий — -а, -е. 1》 Який насправді не існує, не має місця; уявний, гаданий. 2》 Несправжній, удаваний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мнимий — Уроєний, уявний, сповидний, вигаданий, гаданий, неправдивий, див. фіктивний, фантазія Словник чужослів Павло Штепа
- мнимий — МНИ́МИЙ, а, е. 1. Який насправді не існує, не має місця; уявний, гаданий. При ураженні електричним струмом смерть часто бував лише мнимою (з наук. літ.). 2. Несправжній, удаваний. Мнимий монгол зліз із коня, скинув із себе кожух (І. Франко). Словник української мови у 20 томах