мнимий

Значення в інших словниках

1. мнимий — мни́мий прикметник Орфографічний словник української мови
2. мнимий — Мними́й. Уявний, гаданий. За мниму обиду чести жандармів суд засудив несправедливо п. Пігуляка на 5 зр[иньских] кари (Б., 1895, 25, 3); Замісць безпристрасним, чесним і поважним способом, а то: поважною... Українська літературна мова на Буковині
3. мнимий — -а, -е. 1》 Який насправді не існує, не має місця; уявний, гаданий. 2》 Несправжній, удаваний. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мнимий — МНИ́МИЙ, а, е. 1. Який насправді не існує, не має місця; уявний, гаданий. При ураженні електричним струмом смерть часто бував лише мнимою (з наук. літ.). 2. Несправжній, удаваний. Мнимий монгол зліз із коня, скинув із себе кожух (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
5. мнимий — МНИ́МИЙ, а, е. Який насправді не існує, не має місця; уявний, гаданий. Отже, річ формально може мати ціну, не маючи вартості. Вираз ціни є тут мнимий.. (Маркс, Капітал, т. І, кн. Словник української мови в 11 томах