могильник

моги́льник

-а, ч.

1》 Той, хто копає могили (у 1 знач.).

2》 перен. Той, хто несе загибель кому-, чому-небудь, знищує когось, щось.

3》 Стародавнє кладовище.

4》 Жук, що живиться падлом і відкладає яйця на трупи дрібних звірків і птахів.

5》 Птах родини яструбиних, який знищує шкідливих гризунів.

Значення в інших словниках

1. могильник — моги́льник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. могильник — (хто) погребар, погребник; (давній) кладовище; (жук) мертвоїд.  Словник синонімів Караванського
3. могильник — див. кладовище  Словник синонімів Вусика
4. могильник — МОГИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто копає могили (у 1 знач.). Лариса помітила, що, окрім неї та Турбая, на кладовищі нікого немає. Лишилися тільки могильники, що закінчували підрівнювати свіжий глиняний горбик (М. Руденко). 2. перен.  Словник української мови у 20 томах
5. могильник — Місце поховання померлих, яке перестало виконувати свою функцію; існують м., що налічують від кільканадцяти до кількасот і навіть понад 1000 могил.  Універсальний словник-енциклопедія
6. могильник — ГРОБОКОПА́Ч (той, хто копає могили), ГРОБА́Р, МОГИ́ЛЬНИК, КОПА́Ч, ГРОБОКО́П. Щедрого могорича гробокопачам не пожалував (Кіндрат): "Пийте, люди добрі, та копайте яму для рідного брата поглибше!" (О.  Словник синонімів української мови
7. могильник — МОГИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто копає могили (у 1 знач.). Лариса помітила, що, окрім неї та Турбая, на кладовищі нікого немає. Лишилися тільки могильники, що закінчували підрівнювати свіжий глиняний горбик (Руд., Остання шабля, 1959, 77). 2. перен.  Словник української мови в 11 томах
8. могильник — Могильник, -ка м. Насыпающій насыпь, курганъ.  Словник української мови Грінченка