могильник
моги́льник
-а, ч.
1》 Той, хто копає могили (у 1 знач.).
2》 перен. Той, хто несе загибель кому-, чому-небудь, знищує когось, щось.
3》 Стародавнє кладовище.
4》 Жук, що живиться падлом і відкладає яйця на трупи дрібних звірків і птахів.
5》 Птах родини яструбиних, який знищує шкідливих гризунів.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- могильник — моги́льник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- могильник — (хто) погребар, погребник; (давній) кладовище; (жук) мертвоїд. Словник синонімів Караванського
- могильник — див. кладовище Словник синонімів Вусика
- могильник — МОГИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто копає могили (у 1 знач.). Лариса помітила, що, окрім неї та Турбая, на кладовищі нікого немає. Лишилися тільки могильники, що закінчували підрівнювати свіжий глиняний горбик (М. Руденко). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
- могильник — Місце поховання померлих, яке перестало виконувати свою функцію; існують м., що налічують від кільканадцяти до кількасот і навіть понад 1000 могил. Універсальний словник-енциклопедія
- могильник — ГРОБОКОПА́Ч (той, хто копає могили), ГРОБА́Р, МОГИ́ЛЬНИК, КОПА́Ч, ГРОБОКО́П. Щедрого могорича гробокопачам не пожалував (Кіндрат): "Пийте, люди добрі, та копайте яму для рідного брата поглибше!" (О. Словник синонімів української мови
- могильник — МОГИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто копає могили (у 1 знач.). Лариса помітила, що, окрім неї та Турбая, на кладовищі нікого немає. Лишилися тільки могильники, що закінчували підрівнювати свіжий глиняний горбик (Руд., Остання шабля, 1959, 77). 2. перен. Словник української мови в 11 томах
- могильник — Могильник, -ка м. Насыпающій насыпь, курганъ. Словник української мови Грінченка