1. Універсальний словник-енциклопедія

могильник

Місце поховання померлих, яке перестало виконувати свою функцію; існують м., що налічують від кільканадцяти до кількасот і навіть понад 1000 могил.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. могильник — моги́льник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. могильник — (хто) погребар, погребник; (давній) кладовище; (жук) мертвоїд. Словник синонімів Караванського
  3. могильник — див. кладовище Словник синонімів Вусика
  4. могильник — -а, ч. 1》 Той, хто копає могили (у 1 знач.). 2》 перен. Той, хто несе загибель кому-, чому-небудь, знищує когось, щось. 3》 Стародавнє кладовище. 4》 Жук, що живиться падлом і відкладає яйця на трупи дрібних звірків і птахів. 5》 Птах родини яструбиних, який знищує шкідливих гризунів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. могильник — МОГИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто копає могили (у 1 знач.). Лариса помітила, що, окрім неї та Турбая, на кладовищі нікого немає. Лишилися тільки могильники, що закінчували підрівнювати свіжий глиняний горбик (М. Руденко). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
  6. могильник — ГРОБОКОПА́Ч (той, хто копає могили), ГРОБА́Р, МОГИ́ЛЬНИК, КОПА́Ч, ГРОБОКО́П. Щедрого могорича гробокопачам не пожалував (Кіндрат): "Пийте, люди добрі, та копайте яму для рідного брата поглибше!" (О. Словник синонімів української мови
  7. могильник — МОГИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто копає могили (у 1 знач.). Лариса помітила, що, окрім неї та Турбая, на кладовищі нікого немає. Лишилися тільки могильники, що закінчували підрівнювати свіжий глиняний горбик (Руд., Остання шабля, 1959, 77). 2. перен. Словник української мови в 11 томах
  8. могильник — Могильник, -ка м. Насыпающій насыпь, курганъ. Словник української мови Грінченка