могильник
МОГИ́ЛЬНИК, а, ч.
1. Той, хто копає могили (у 1 знач.).
Лариса помітила, що, окрім неї та Турбая, на кладовищі нікого немає. Лишилися тільки могильники, що закінчували підрівнювати свіжий глиняний горбик (М. Руденко).
2. перен. Той, хто несе загибель кому-, чому-небудь, знищує когось, щось.
Коли з'явилася фотографія, передрікали смерть живопису, а кіно вважали могильником театру. Як бачите, і те й інше живе та є здоровим і досі (з газ.);
Як свого часу князівства Київської Русі виснажили орди монголо-татар, і фактично врятували Європу від погрому, так і Хотин став могильником сподівань османів на верховенство в Європі (з наук.-попул. літ.).
3. Стародавнє кладовище.
В тих місцях, де люди жили в давні часи, залишились і до наших днів .. рештки жител і поселень, могильники і окремі поховання (з наук. літ.);
В могильниках знайдено посуд, бойові молоти, мідні прикраси (з наук.-попул. літ.).
4. Місце зберігання в спеціальних резервуарах відпрацьованих речовин, шкідливих для людини.
Колись навколо станції та міста [Прип'яті] було багато лісу. Під час вибуху він порудів і значною мірою загинув. Тому його зняли і разом з верхнім шаром ґрунту вивезли в могильники (з газ.).
5. Жук, що живиться падлом і відкладає яйця на трупи дрібних звірків і птахів.
Є види [жуків], які можна назвати санітарами: це – могильники, чи мертвоїди, що поїдають тканини трупів (з наук. літ.).
6. Птах родини яструбових, який знищує шкідливих гризунів.
Українське товариство охорони птахів зовсім нещодавно запропонувало свої “Національні плани дій зі збереження глобально вразливих видів птахів”, випустивши їх окремою книгою. В них – програми реабілітації 17 видів птахів, серед яких баклан малий, гриф гірський, могильник, деркач, дрохва та інші (з газ.).
Значення в інших словниках
- могильник — моги́льник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- могильник — (хто) погребар, погребник; (давній) кладовище; (жук) мертвоїд. Словник синонімів Караванського
- могильник — див. кладовище Словник синонімів Вусика
- могильник — -а, ч. 1》 Той, хто копає могили (у 1 знач.). 2》 перен. Той, хто несе загибель кому-, чому-небудь, знищує когось, щось. 3》 Стародавнє кладовище. 4》 Жук, що живиться падлом і відкладає яйця на трупи дрібних звірків і птахів. 5》 Птах родини яструбиних, який знищує шкідливих гризунів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- могильник — Місце поховання померлих, яке перестало виконувати свою функцію; існують м., що налічують від кільканадцяти до кількасот і навіть понад 1000 могил. Універсальний словник-енциклопедія
- могильник — ГРОБОКОПА́Ч (той, хто копає могили), ГРОБА́Р, МОГИ́ЛЬНИК, КОПА́Ч, ГРОБОКО́П. Щедрого могорича гробокопачам не пожалував (Кіндрат): "Пийте, люди добрі, та копайте яму для рідного брата поглибше!" (О. Словник синонімів української мови
- могильник — МОГИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто копає могили (у 1 знач.). Лариса помітила, що, окрім неї та Турбая, на кладовищі нікого немає. Лишилися тільки могильники, що закінчували підрівнювати свіжий глиняний горбик (Руд., Остання шабля, 1959, 77). 2. перен. Словник української мови в 11 томах
- могильник — Могильник, -ка м. Насыпающій насыпь, курганъ. Словник української мови Грінченка