могуття

могу́ття

-я, с., поет.

Те саме, що могутність.

Значення в інших словниках

1. могуття — могу́ття іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. могуття — Могутність, можність, поет. могуть; (влади) можновладство, можновладність, всевладність; (військове) потуга.  Словник синонімів Караванського
3. могуття — див. сила  Словник синонімів Вусика
4. могуття — МОГУ́ТТЯ, я, с., поет. Те саме, що могу́тність. Це ж які тут сосни давні І яке могуття віт! (М. Шеремет); Україна – це сталеве могуття Донбасу і сонячні грона Криму, це – чудесний край (І. Цюпа).  Словник української мови у 20 томах
5. могуття — СИ́ЛА (велика значимість кого-, чого-небудь, здатність впливати, відігравати вирішальну роль), МІЦЬ, МОГУ́ТНІСТЬ підсил., МОГУ́ТТЯ підсил. поет., МОГУ́ТЬ підсил. поет. — Тоді, ще як тут панувала Польща, великі польські пани хапали землі..  Словник синонімів української мови
6. могуття — МОГУ́ТТЯ, я, с., поет. Те саме, що могу́тність. Разом з могуттям нашої країни зростатиме добробут всього народу (Цюпа, Україна.., 1960, 292); Це ж які тут сосни давні І яке могуття віт! (Шер., Дорога..  Словник української мови в 11 томах