Великий тлумачний словник сучасної мови

монологічний

монологі́чний

-а, -е.

Прикм. до монолог.

|| Який має форму монологу. Монологічна мова.

|| Який характеризується наявністю, переважанням монологу, побудований у формі монологу.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. монологічний — монологі́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. монологічний — МОНОЛОГІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до моноло́г. Лексика в драматичному творі буває де в чому відмінна, неоднакова в діалогах дійових осіб і в монологічних партіях (з наук. літ.); // Який має форму монологу. Монологічна мова.  Словник української мови у 20 томах
  3. монологічний — МОНОЛОГІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до моноло́г. Лексика в драматичному творі буває де в чому відмінна, неоднакова в діалогах дійових осіб і в монологічних партіях (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 350); // Який має форму монологу. Монологічна мова.  Словник української мови в 11 томах