монотонний

моното́нний

-а, -е.

1》 Однотонний, однозвучний.

2》 перен. Позбавлений різноманітності, змін; одноманітний.

Значення в інших словниках

1. монотонний — (який звучить однаково) однозвучний, однотонний, (в рухах, одязі) одноманітний.  Словник синонімів Полюги
2. монотонний — моното́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. монотонний — Однотонний, однозвучний; (- життя) одноманітний; П. нудний, нудотний  Словник синонімів Караванського
4. монотонний — Однозгучний, одноманітний, нудний, нудотний  Словник чужослів Павло Штепа
5. монотонний — МОНОТО́ННИЙ, а, е. 1. Однотонний, однозвучний. Він говорив тихо, скрипучим, монотонним голосом (М. Коцюбинський); В поїзді можна було поспати під монотонне перестукування коліс (Д. Ткач). 2. перен. Позбавлений різноманітності, змін; одноманітний.  Словник української мови у 20 томах
6. монотонний — моното́нний (від грец. μονότονος – однозвучний) однозвучний, одноманітний; ¤ м-а функція – функція дійсної змінної, яка при зростанні аргументу або не спадає на всій області її визначення (неспадна), або не зростає (незростаюча).  Словник іншомовних слів Мельничука
7. монотонний — МОНОТО́ННИЙ (який весь час звучить однаково), ОДНОЗВУ́ЧНИЙ, ОДНОТО́ННИЙ. — Ну? — Те нукання як крапля з даху після великого грозового дощу, й під його монотонний плюск гарно було дрімати (І.  Словник синонімів української мови
8. монотонний — Моното́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. монотонний — МОНОТО́ННИЙ, а, е. 1. Однотонний, однозвучний. Він говорив тихо, скрипучим, монотонним голосом (Коцюб., І, 1955, 292); В поїзді можна було поспати під монотонне перестукування коліс (Ткач, Черг. завдання, 1951, 22). 2. перен.  Словник української мови в 11 томах