мужиків

мужикі́в

-кова, -кове, заст.

Прикм. до мужик 1), 3); належний мужикові.

Значення в інших словниках

1. мужиків — мужикі́в прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. мужиків — МУЖИКІ́В, ко́ва, ко́ве, заст., розм. Прикм. до мужи́к 1, 3; належний мужикові. Оттак [отак] чини, як я чиню, люби дочку аби чию, хоч попову, хоч дякову, хоч хорошу мужикову (Номис).  Словник української мови у 20 томах
3. мужиків — МУЖИКІ́В, ко́ва, ко́ве, дорев., розм. Прикм. до мужи́к 1, 3; належний мужикові. Оттак чини, як я чиню, люби дочку аби чию, хоч попову, хоч дякову, хоч хорошу мужикову (Номис, 1864, № 12525).  Словник української мови в 11 томах
4. мужиків — Мужиків, -кова, -ве 1) Мужику принадлежащій. 2) Мужнинъ. Тільки гріє моє здоров'є мужикове подвор'є. Мет. 332.  Словник української мови Грінченка