мужність

му́жність

-ності, ж.

1》 Риса характеру людини, у якій поєднуються хоробрість, рішучість, витримка тощо.

|| Відвага, сміливість.

2》 рідко. Те саме, що змужнілість; зрілість.

Значення в інших словниках

1. мужність — му́жність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. мужність — Рішучість, хоробрість, відвага, сміливість; (зрілість) змужнілість.  Словник синонімів Караванського
3. мужність — [мужн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
4. мужність — МУ́ЖНІСТЬ, ності, ж. 1. Риса характеру людини, у якій поєднуються хоробрість, рішучість, витримка тощо. Тиждень пролежала Олеся в постелі; тиждень Балабуха не одходив од постелі.., благав її витерпіти й з мужністю перенести горе (І.  Словник української мови у 20 томах
5. мужність — СМІ́ЛИ́ВІСТЬ, СМІ́ЛІСТЬ рідше, ХОРО́БРІСТЬ, ВІДВА́ГА, ВІДВА́ЖНІСТЬ, МУ́ЖНІСТЬ, МОЛОДЕ́ЦТВО, БЕЗСТРА́ШНІСТЬ підсил., ВІДЧАЙДУ́ШНІСТЬ підсил., ЗУХВА́ЛІСТЬ підсил., ЗУХВА́ЛЬСТВО підсил., БЕЗУ́МСТВО підсил., ДЕРЗНОВЕ́ННІСТЬ підсил. уроч.; ЗВА́ГА заст.  Словник синонімів української мови
6. мужність — Му́жність, -ности, -ності, -ністю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. мужність — МУ́ЖНІСТЬ, ності, ж. 1. Риса характеру людини, у якій поєднуються хоробрість, рішучість, витримка тощо. Тиждень пролежала Олеся в постелі; тиждень Балабуха не одходив од постелі.., благав її витерпіти й з мужністю перенести горе (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
8. мужність — Мужність, -ности ж. 1) Мужественность. 2) Мужество, смѣлость. Желех.  Словник української мови Грінченка