мундирчик

мунди́рчик

-а, ч.

Зменш. до мундир.

Значення в інших словниках

1. мундирчик — мунди́рчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. мундирчик — МУНДИ́РЧИК, а, ч., розм. Пестл. до мунди́р 1. Що ж до Бориса, то він одразу знайшов собі забаву в тому, щоб дивитися в вікно на фашистів посеред засніженого Києва, бачив, як вони вистрибують у своїх нікчемних шинелях і мундирчиках (П. Загребельний).  Словник української мови у 20 томах