мусити
му́сити
мушу, мусиш, недок., з інфін.
1》 Уживається як член складеного присудка у знач.: повинен, повинна, повинне, повинні (робити щось, мати якусь властивість або якість і т. ін.).
|| Діяти всупереч бажанню, залежно від обставин; бути змушеним.
Мусить бути у знач. вставн. сл. — напевне.
2》 діал. Могти.
Великий тлумачний словник сучасної української мови