міньма

міньма́

присл., зах.

Обмінюючись.

Значення в інших словниках

1. міньма — Міньма́, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
2. міньма — Міньма нар. Мѣняясь, въ обмѣнъ. Я єму дав тато міньма. Вх. Зн. 36.  Словник української мови Грінченка