Значення в інших словниках
-
мірниця —
мі́рниця іменник жіночого роду народно-побутова одиниця сипких тіл; посудина такої місткості
Орфографічний словник української мови
-
мірниця —
МІ́РНИЦЯ, і, ж. Те саме, що мі́рка 2. Де Настя – там і Гнат... Копають у пана буряки – він своїми буряками досипає її мірниці (М. Коцюбинський); Він, товариш голова, не стояв осторонь, тягав мірниці з зерном, аж йому шия наливалася кров'ю (О. Гончар).
Словник української мови у 20 томах
-
мірниця —
МІ́РКА (посудина певного розміру перев. у вигляді видовбаної колоди, ящика), МІ́РА, МІ́РНИЦЯ (перев. посудина, якою міряють овочі, зерно тощо). Молотив раз у попа Парубок Микита Та якось сам і украв Цілу мірку жита (С.
Словник синонімів української мови
-
мірниця —
МІ́РНИЦЯ, і, ж. Те саме, що мі́рка 2. Де Настя — там і Гнат… Копають у пана буряки — він своїми буряками досипає її мірниці (Коцюб., І, 1955, 23); Він, товариш голова, не стояв осторонь, тягав мірниці з зерном, аж йому шия наливалася кров’ю (Гончар, Південь, 1951, 143).
Словник української мови в 11 томах