мірниця
МІ́РНИЦЯ, і, ж.
Те саме, що мі́рка 2.
Де Настя – там і Гнат... Копають у пана буряки – він своїми буряками досипає її мірниці (М. Коцюбинський);
Він, товариш голова, не стояв осторонь, тягав мірниці з зерном, аж йому шия наливалася кров'ю (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)