мірно
МІ́РНО.
Присл. до мі́рний 1, 3, 4.
Цілий ліс дитячих голів розхитувався мірно й одностайно вправо і вліво (С. Васильченко);
Мірно й глухо б'ють колеса на рейках (В. Кучер);
З гранату мірно спадали краплини води (В. Підмогильний).
Словник української мови (СУМ-20)