мірно

МІ́РНО. Присл. до мі́рний 1, 3, 4.

Цілий ліс дитячих голів розхитувався мірно й одностайно вправо і вліво (Вас., І, 1959, 314);

Мірно й глухо б’ють колеса на рейках (Кучер, Трудна любов, 1960, 202).

Значення в інших словниках

1. мірно — мі́рно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. мірно — Присл. до мірний 1), 3), 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мірно — МІ́РНО. Присл. до мі́рний 1, 3, 4. Цілий ліс дитячих голів розхитувався мірно й одностайно вправо і вліво (С. Васильченко); Мірно й глухо б'ють колеса на рейках (В. Кучер); З гранату мірно спадали краплини води (В. Підмогильний).  Словник української мови у 20 томах
4. мірно — мі́рно помірно (ст): Поставити вазонок в теплі, де багато світла. Підливати мірно (Нова хата 1937)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. мірно — Мірно нар. Умѣренно.  Словник української мови Грінченка