наварка

нава́рка

-и, ж.

1》 розм. Те саме, що наварювання.

2》 Те, що наварене (див. наварити 3)).

Значення в інших словниках

1. наварка — нава́рка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. наварка — НАВА́РКА, и, ж. Те, що наварене, приварене на що-небудь.  Словник української мови у 20 томах
3. наварка — НАВА́РКА, и, ж. Дія за знач. нава́рювати, навари́ти 3. Наварку і напайку застосовують для приєднання окремих різальних пластинок до тіла державок інструмента (Технол. різального інстр., 4959, 101).  Словник української мови в 11 томах