Великий тлумачний словник сучасної мови

навтіки

навті́ки

навтьоки, присл., розм.

Бігом від кого-, чого-небудь, швидко тікаючи.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. навтіки — навті́ки прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
  2. навтіки — НАВТІ́КИ, НАВТЬО́КИ, присл., розм. Бігом від кого-, чого-небудь, швидко тікаючи. Ми кинулися навтіки (Б.-І. Антонич); Вишневецький не зупинявся, за ним пустилась навтіки і шляхта (П.  Словник української мови у 20 томах
  3. навтіки — НАВТІ́КИ (НАВТЬО́КИ) присл., предик., розм. (бігом від кого-, чого-небудь, швидко тікаючи), НАВТІКАЧА́ розм., ДРА́ЛА предик., розм., ДРАПАКА́ предик., розм. Вишневецький не зупинявся, за ним пустилась навтіки і шляхта (П.  Словник синонімів української мови
  4. навтіки — Навті́ки, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. навтіки — НАВТІ́КИ, НАВТЬО́КИ, присл.. розм. Бігом від кого-, чого-небудь, швидко тікаючи. — Як же я довідавсь од матері, що мені така ласка та шаноба простелена, то я, не довго думавши, зараз навтіки, куди очі зирнули, а ноги понесли (Вовчок, VI, 1956, 222)...  Словник української мови в 11 томах
  6. навтіки — Навтек, навтеки, навтікача, навтіки нар. Убѣгая, убѣгать. Ми до його, а він зразу від нас на толоку навтек, та й не знайшли. Новомоск. у. А він навтеки. Черниг. г. Він через тин так і перескочив та навтікача. Рудч. Ск. II. 152.  Словник української мови Грінченка