навтішатися

навтіша́тися

-аюся, -аєшся.

1》 док., з кого – чого і ким, чим, перев. з запереч. не. Задовольнити бажання радуватися, пишатися ким-небудь.

|| Потішитися досхочу.

2》 док. Знайти почуття задоволення в чужому горі.

3》 недок., заст. Радуватися; тішитися.

Значення в інших словниках

1. навтішатися — навтіша́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. навтішатися — НАВТІША́ТИСЯ, а́юся, а́єшся. 1. док., з кого – чого і ким, чим, перев. із запереч. част., не. Нарадуватися, порадуватися вволю, гордитися ким-небудь.  Словник української мови у 20 томах
3. навтішатися — НАТІ́ШИТИСЯ (перев. із запереченням не — утішаючись, радіючи, повністю задовольнитися), НАВТІША́ТИСЯ розм., НАРА́ДУВАТИСЯ розм. Оце третій день, як хрещена мати подарувала їй ті кісники, і Харитя й досі не натішиться ними (М.  Словник синонімів української мови
4. навтішатися — НАВТІША́ТИСЯ, а́юся, а́єшся. 1. док., з кого — чого і ким, чим, перев. з запереч, не. Задовольнити бажання радуватися, гордитися ким-небудь. Росте той синок та й росте, — і такий став гарний, що баба з дідом не навтішаються з нього (Укр..  Словник української мови в 11 томах
5. навтішатися — Навтішатися, -шаюся, -єшся гл. Натѣшиться, нарадоваться. Хоч бачила, хоч не бачила — навтішалася. Мет. 50.  Словник української мови Грінченка