нагульний

нагу́льний

-а, -е.

Признач. для відгодівлі.

|| Одержаний унаслідок відгодівлі. Нагульний жир.

Значення в інших словниках

1. нагульний — нагу́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. нагульний — НАГУ́ЛЬНИЙ, а, е. Признач. для відгодівлі, нагулу (у 1 знач.). Для овець, нагульних гуртів великої рогатої худоби на Поліссі і в деяких районах Лісостепу використовують переважно природні пасовища (із журн.  Словник української мови у 20 томах
3. нагульний — НАГУ́ЛЬНИЙ, а, е. Признач. для відгодівлі. Нагульні групи індиків найкраще комплектувати по 500 — 600 голів (Птахівн., 1955, 328); Влітку нагульна худоба п’є багато води, особливо в спеку (Колг. Укр., 1, 1962, 3); //Одержаний унаслідок відгодівлі. Нагульний жир.  Словник української мови в 11 томах