надпровідник

надпровідни́к

-а, ч.

Метал, сплав або керамічний матеріал, який має властивість за дуже низької температури повністю втрачати електричний опір.

Значення в інших словниках

1. надпровідник — надпровідни́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. надпровідник — НАДПРОВІДНИ́К, а, фіз., ч. Речовина, якій властива надпровідність. Надпровідники можна успішно застосовувати в електричних двигунах і генераторах, в промислових і побутових магнітних рефрижераторах (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. надпровідник — НАДПРОВІ́ДНИК, а, ч. Метал або сплав, який має властивість при дуже низькій температурі Повністю втрачати електричний опір. Надпровідники використовуються при створенні елементів обчислювальних машин та інших приладів і апаратів (Наука і культура..  Словник української мови в 11 томах