наздоганяти

наздоганя́ти

-яю, -яєш, недок., наздогнати, -дожену, -доженеш, док., перех.

1》 Настигати кого-, що-небудь, наближатися до того, хто (що) йде, їде, рухається спереду; доганяти.

|| Поширюючись, доходити, доноситися до кого-, чого-небудь, охоплювати когось, щось.

2》 перен. Домагатися таких самих успіхів, досягнень і т. ін., як хто-небудь інший.

Значення в інших словниках

1. наздоганяти — наздоганя́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. наздоганяти — (кого) доганяти, спобігати, наспівати, пристигати, ід. висіти на хвості у, наступати на п'яти кому, зап. настигати; П. НАДОЛУЖУВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. наздоганяти — див. бігти  Словник синонімів Вусика
4. наздоганяти — НАЗДОГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАЗДОГНА́ТИ, дожену́, дожене́ш, док., кого, що. 1. Настигати кого-, що-небудь, наближатися до того, хто (що) йде, їде, рухається попереду, порівнятися з ним; доганяти.  Словник української мови у 20 томах
5. наздоганяти — ДОГНА́ТИ кого, що (рухаючись, наблизитися до того, хто (що) пересувається попереду), НАЗДОГНА́ТИ, ЗДОГНА́ТИ, НАГНА́ТИ, НАСПІ́ТИ, ДОСПІ́ТИ рідше, УГНА́ТИСЯ (ВГНА́ТИСЯ) за ким-чим, розм., УГАНЯ́ТИСЯ (ВГАНЯ́ТИСЯ) за ким-чим, розм., ДОГОНИ́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
6. наздоганяти — Наздоганя́ти, -ня́ю, -ня́єш кого, що; наздогна́ти, -дожену́, -жене́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. наздоганяти — НАЗДОГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАЗДОГНА́ТИ, дожену́, дожене́ш, док., перех. 1. Настигати кого-, що-небудь, наближатися до того, хто (що) йде, їде, рухається спереду; доганяти. Марійка, наздоганяючи сани, посковзнулась і шубовснула прямо в калюжу (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
8. наздоганяти — Наздоганяти, -ня́ю, -єш сов. в. наздогнати, -жену, -не́ш, гл. Догонять, догнать, настигать, настигнуть. Біг, бач, дак не випередить і не наздожене. Рудч. Ск. II. 186.  Словник української мови Грінченка