накопичувач

накопи́чувач

-а, ч., спец.

1》 Пристрій, апарат, для накопичення і зберігання енергії, речовини, інформації та подальшого їх використання.

2》 В обчислювальній техніці – периферійний пристрій для запису, зберігання та зчитування даних на (з) машинний (машинного) носій (носія).

Значення в інших словниках

1. накопичувач — накопи́чувач іменник чоловічого роду пристрій  Орфографічний словник української мови
2. накопичувач — НАКОПИ́ЧУВАЧ, а, ч. 1. Той або те, що накопичує що-небудь. Жива речовина завжди була накопичувачем рудних елементів, які при наступних геологічних процесах перерозподілялися у земній корі й концентрувались у рудні тіла (з наук.-попул. літ.). 2. техн.  Словник української мови у 20 томах