накопичувач
НАКОПИ́ЧУВАЧ, а, ч.
1. Той або те, що накопичує що-небудь.
Жива речовина завжди була накопичувачем рудних елементів, які при наступних геологічних процесах перерозподілялися у земній корі й концентрувались у рудні тіла (з наук.-попул. літ.).
2. техн. Пристрій, пристосування і т. ін., які служать для накопичення або запасу чого-небудь.
Руда, що транспортується підземними трактами, надходить у накопичувачі, а звідти – до барабанів (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)