накоєний

нако́єний

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до накоїти.

Значення в інших словниках

1. накоєний — нако́єний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. накоєний — [накойеинией] м. (на) -йеиному /-йеін'ім, мн. -йеін'і  Орфоепічний словник української мови
3. накоєний — НАКО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до нако́їти. Півень .. дасть одвіт за всі гріхи, накоєні по сусідських дворах (І. Чендей).  Словник української мови у 20 томах