накоєний

НАКО́ЄНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до нако́їти.

Півень .. дасть одвіт за всі гріхи, накоєні по сусідських дворах (І. Чендей).

Значення в інших словниках

1. накоєний — нако́єний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. накоєний — [накойеинией] м. (на) -йеиному /-йеін'ім, мн. -йеін'і  Орфоепічний словник української мови
3. накоєний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до накоїти.  Великий тлумачний словник сучасної мови