1. Словник української мови у 20 томах

накоєний

НАКО́ЄНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до нако́їти.

Півень .. дасть одвіт за всі гріхи, накоєні по сусідських дворах (І. Чендей).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. накоєний — нако́єний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. накоєний — [накойеинией] м. (на) -йеиному /-йеін'ім, мн. -йеін'і Орфоепічний словник української мови
  3. накоєний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до накоїти. Великий тлумачний словник сучасної мови