Значення в інших словниках
-
налучити —
налу́чити дієслово доконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
-
налучити —
НАЛУ́ЧИТИ див. налуча́ти.
Словник української мови у 20 томах
-
налучити —
ОПИНИ́ТИСЯ (з'явитися де-небудь несподівано або випадково; виявитися в незручному, невигідному становищі), ПОТРА́ПИТИ, ПОПА́СТИ, ПОПА́СТИСЯ, НАЛУЧИ́ТИ розм., УЧИНИ́ТИСЯ (ВЧИНИ́ТИСЯ) діал.; ПІДПА́СТИ (стати залежним від кого-, чого-небудь). — Недок.
Словник синонімів української мови
-
налучити —
НАЛУ́ЧИТИ див. налуча́ти.
Словник української мови в 11 томах
-
налучити —
Налуча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. налу́чити, -чу, -чиш, гл. Нацѣливать, нацѣлить, прицѣливаться, прицѣлиться, направлять, направить. Не налучу ніяк ниткою у вушко. Конст. у. 2) Попадать, попасть на что. Налучила (царівна) на скелю, проломила корабель. Александров. у. Слов. Д. Эварн.
Словник української мови Грінченка