намовляти
намовля́ти
-яю, -яєш, недок., намовити, -влю, -виш; мн. намовлять; док.
1》 перех., з інфін. Переконувати кого-небудь у чомусь, умовляти кого-небудь робити щось.
|| кого до чого. Схиляти до чого-небудь.
|| Підмовляти кого-небудь робити щось.
2》 неперех., на кого і без додатка. Наговорювати чогось, зводити наклеп на кого-, що-небудь.
3》 перех., що на кого – що, розм. Нашіптуючи заклинання, накликати на когось що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної української мови