намовляння

намовля́ння

-я, с.

Дія за знач. намовляти.

Значення в інших словниках

1. намовляння — намовля́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. намовляння — НАМОВЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. намовля́ти 1, 2. Стара Кукурбиха .. наказувала дочці .. не слухати нічиїх злих намовлянь, не читати “непотрібних” книжок та газет (Ірина Вільде); Знущався [Василь] з неї теж по Масловому намовлянню...  Словник української мови у 20 томах
3. намовляння — НАМОВЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. намовля́ти. Стара Кукурбиха.. наказувала дочці.. не слухати нічиїх злих намовлянь, не читати "непотрібних" книжок та газет (Вільде, Сестри..  Словник української мови в 11 томах