намовлення

намо́влення

-я, с.

Дія за знач. намовити.

Значення в інших словниках

1. намовлення — намо́влення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. намовлення — 1. намова 2. це дія  Словник чужослів Павло Штепа
3. намовлення — НАМО́ВЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. намо́вити 1. За намовленням Австрії і Польщі турецький султан дав паші наказ іти разом з молдованами й волохами воювати в Україну (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. намовлення — Намо́влення, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. намовлення — НАМО́ВЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. намо́вити.  Словник української мови в 11 томах