намовлення

НАМО́ВЛЕННЯ, я, с.

Дія за знач. намо́вити 1.

За намовленням Австрії і Польщі турецький султан дав паші наказ іти разом з молдованами й волохами воювати в Україну (з наук. літ.);

Саломія, дочка Іродіади, за намовленням матері спонукала Ірода Антипу відрубати голову Івану Хрестителю (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. намовлення — намо́влення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. намовлення — -я, с. Дія за знач. намовити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. намовлення — 1. намова 2. це дія  Словник чужослів Павло Штепа
4. намовлення — Намо́влення, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. намовлення — НАМО́ВЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. намо́вити.  Словник української мови в 11 томах