1. Словник української мови у 20 томах

намовлення

НАМО́ВЛЕННЯ, я, с.

Дія за знач. намо́вити 1.

За намовленням Австрії і Польщі турецький султан дав паші наказ іти разом з молдованами й волохами воювати в Україну (з наук. літ.);

Саломія, дочка Іродіади, за намовленням матері спонукала Ірода Антипу відрубати голову Івану Хрестителю (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. намовлення — намо́влення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. намовлення — -я, с. Дія за знач. намовити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. намовлення — 1. намова 2. це дія Словник чужослів Павло Штепа
  4. намовлення — Намо́влення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. намовлення — НАМО́ВЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. намо́вити. Словник української мови в 11 томах