намовляння
НАМОВЛЯ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. намовля́ти 1, 2.
Стара Кукурбиха .. наказувала дочці .. не слухати нічиїх злих намовлянь, не читати “непотрібних” книжок та газет (Ірина Вільде);
Знущався [Василь] з неї теж по Масловому намовлянню, не бачив у ній ні друга, ні любимої дівчини (А. Хижняк);
До речі, якщо ти думаєш, що моя безталанна жіночка діяла за намовлянням свого батька, то помиляєшся (О. Авраменко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- намовляння — намовля́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- намовляння — -я, с. Дія за знач. намовляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- намовляння — НАМОВЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. намовля́ти. Стара Кукурбиха.. наказувала дочці.. не слухати нічиїх злих намовлянь, не читати "непотрібних" книжок та газет (Вільде, Сестри.. Словник української мови в 11 томах