1. Словник української мови в 11 томах

намовляння

НАМОВЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. намовля́ти.

Стара Кукурбиха.. наказувала дочці.. не слухати нічиїх злих намовлянь, не читати "непотрібних" книжок та газет (Вільде, Сестри.., 1958, 390);

Знущався [Василь] з неї теж по Масловому намовлянню, не бачив у ній ні друга, ні любимої дівчини (Хижняк, Невгамовна, 1961, 182).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. намовляння — намовля́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. намовляння — -я, с. Дія за знач. намовляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. намовляння — НАМОВЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. намовля́ти 1, 2. Стара Кукурбиха .. наказувала дочці .. не слухати нічиїх злих намовлянь, не читати “непотрібних” книжок та газет (Ірина Вільде); Знущався [Василь] з неї теж по Масловому намовлянню... Словник української мови у 20 томах