намовляння

НАМОВЛЯ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. намовля́ти 1, 2.

Стара Кукурбиха .. наказувала дочці .. не слухати нічиїх злих намовлянь, не читати “непотрібних” книжок та газет (Ірина Вільде);

Знущався [Василь] з неї теж по Масловому намовлянню, не бачив у ній ні друга, ні любимої дівчини (А. Хижняк);

До речі, якщо ти думаєш, що моя безталанна жіночка діяла за намовлянням свого батька, то помиляєшся (О. Авраменко).

Значення в інших словниках

1. намовляння — намовля́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. намовляння — -я, с. Дія за знач. намовляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. намовляння — НАМОВЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. намовля́ти. Стара Кукурбиха.. наказувала дочці.. не слухати нічиїх злих намовлянь, не читати "непотрібних" книжок та газет (Вільде, Сестри..  Словник української мови в 11 томах