намовляння
НАМОВЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. намовля́ти.
Стара Кукурбиха.. наказувала дочці.. не слухати нічиїх злих намовлянь, не читати "непотрібних" книжок та газет (Вільде, Сестри.., 1958, 390);
Знущався [Василь] з неї теж по Масловому намовлянню, не бачив у ній ні друга, ні любимої дівчини (Хижняк, Невгамовна, 1961, 182).
Словник української мови (СУМ-11)