намовлений
намо́влений
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до намовити.
|| намовлено, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної української мовинамо́влений
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до намовити.
|| намовлено, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної української мови