Значення в інших словниках
-
намовлений —
-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до намовити. || намовлено, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
намовлений —
НАМО́ВЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до намо́вити. Почали гукати й інші козаки та старшини – невідомо, чи були намовлені звечора гетьманом та його підпомічниками, чи з власних розуму та спонуки (Ю.
Словник української мови у 20 томах
-
намовлений —
Намо́влений, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
намовлений —
НАМО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до намо́вити; // намо́влено, безос. присудк. сл. — І що сталося з чоловіком..! Чи його намовлено, чи зіллям напоєно! (Кучер, Трудна любов, 1960, 131).
Словник української мови в 11 томах