намовлений
НАМО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до намо́вити;
// намо́влено, безос. присудк. сл.
— І що сталося з чоловіком..! Чи його намовлено, чи зіллям напоєно! (Кучер, Трудна любов, 1960, 131).
Словник української мови (СУМ-11)НАМО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до намо́вити;
// намо́влено, безос. присудк. сл.
— І що сталося з чоловіком..! Чи його намовлено, чи зіллям напоєно! (Кучер, Трудна любов, 1960, 131).
Словник української мови (СУМ-11)