наос

на́ос

-у, ч.

На Сході – головне приміщення античного храму, до знаходилось скульптурне зображення божества.

Значення в інших словниках

1. наос — на́ос іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. наос — НА́ОС, а, архт. Головна частина античного храму, у якій розміщені статуї богів; прирівнюється до нави у християнській церкві. У більшості випадків характерною особливістю херсонеських базилік був скорочений наос (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. наос — (грец. — житло бога) 1. Молитовний зал, головне приміщення храму зі статуєю бога, яке має цілісний простір. 2. Ковчег, обрамлення для статуї бога, саркофага фараона або сховище для священного човна у Стародавньому Єгипті.  Архітектура і монументальне мистецтво